СтатьиПартнерский материал

Спростити спілкування із ЗМІ по всій Україні реально

Людей потрібно об'єднати спільною ідеєю і мотивувати працювати із задоволенням. Тільки так можливо досягти успіхів у справі.

Поговорили з командою медіа-платформи Deadline та з власником торгової марки Deadline в Україні Олександрою Стельмаховою. Олександра 15 років займається корпоративним маркетингом і комерційними проектами, серед успішних кейсів: Coffee Life, Poster POS, Food Retail, FMCG, інформаційні агентства і міжнародний досвід (Туреччина, Франція, США). За короткий термін нестандартний підхід Deadline об'єднав 3000 людей: журналістів, піарників і експертів (підприємців, найманих працівників, громадських діячів).

Олександро, зараз проект досить помітний, ви створюєте багато інформації, розкажіть про тригер змін, з чого починалося створення і що зараз з командою?

Спростити спілкування із ЗМІ по всій Україні реальноЯ вірю в людський капітал. Організаціям потрібні згуртовані HR-команди. Відбір людей має завжди відповідати певним зрозумілим не надто складним критеріям. Наприклад, якщо хочеться відстежити рівень задоволеності клієнтів товаром або послугою. Для цього слід поєднати менеджерів з продажу, технологів, маркетологів або PR-фахівців, які щодня працюють з медіа-простором. Разом ці люди зможуть створити цікаву анкету, зібрати думки кількох сотень людей, отримати конструктивний фідбек для поліпшення діяльності компанії і надати його інвесторові або виконавчому директору. Цікавий звіт із задоволенням опублікують у ЗМІ.
Олександра Стельмахова

Набагато простіше розвернути будь-яку ідею проекту, відкрити нове починання, але не змінити склад власників якоїсь організації. Ідеї, реалізовані талановитими фахівцями, які вважалися умовно поганими, «вистрілюють» і приносять мільйонні прибутки. 15 інвесторів Airbnb – відмовили Брайану Ческі, Джо Геббіа і Нейтану Блечарзіке. Вони вважали ідею сервісу маячнею – ну справді, хто буде здавати свою кімнату незнайомим людям? Зараз стартап оцінюється в 20 мільярдів доларів.

Взагалі, не варто недооцінювати значущість людей, з якими працюєте. Команда не завжди збирається з першого разу. Люди приходять і йдуть, з деякими прощаються самостійно, тому що хтось не поділяє філософію розвитку, що дуже важливо. Якщо професіонал не готовий віддаватися проекту повністю, горіти їм, то користі від співпраці не буде.

З моменту появи розуміння, як допомогти боротися ЗМІ з рутиною, щоб перестати виконувати повторювані дії, – я не була сама. Y-комбінатор (Гарвард серед акселераторів) просто не приймає стартапи з менш, ніж двома членами команди, але у нас основний склад 5 осіб уже зараз, ще 7 підключаються попроектно під конкретні завдання без оплати простоїв. Рутина завжди ховається за відмовками про людський фактор. Але тільки-но ви розкладаєте діяльність на етапи, олівцем малюєте алгоритм для замітки або піар-кампанії, завдання абсолютно спрощується. Є блог розробників Guardian, там є багато ідей для «розумних медіа», які втілювалися в різні періоди часу різними людьми в порядку творчих експериментів. Дуже багато журналістів і проектів черпають звідти ідеї.

- Напевно, було складно організувати роботу людей, що брали участь в інноваційному проекті? Адже таких платформ в Україні не існує. Ви є, так би мовити, «піонерами» в індустрії продакшн.

Так. У великих проектах видно, що ринок працює по синусоїді, але люди не знають, що їм насправді потрібно, поки хтось яскраво не запропонує. Опитування кінця XVII століття показало, що пасажири бажають більш швидких коней. Потім прийшов Генрі Форд. Ми і зараз продовжуємо роботу над процесами й експериментуємо з розвитком. За 2018 рік я отримала величезну кількість дивовижної і цінної інформації як маркетинг-директор.

Створити проект, який зможе об'єднати таланти, наповнюючи сенсом їхню щоденну роботу, – мабуть, те, що є hr-завданням при підборі людей.

Ми спілкувалися з політологом, заступником директора Центру з інформаційних проблем територій НАН України Романом Соломонюком, він упевнений, що зараз на ринку кадрів іде справжнє полювання на професіоналів. Надмірна кількість різного роду курсів з мотивації без належного професійного навчання породжує велику когорту фахівців без реальних знань, умінь, але з завищеними очікуваннями від роботодавця в плані оплати й умов праці. У цих умовах важко шукати працівників. А з іншого боку, хороші працівники дорогі, але психологічно в Україні роботодавцю часто важко платити стільки же, скільки платять за кордоном, або наближатися до цієї межі.

- Хто сьогодні працює в Deadline?

У команді працюють люди, які дотримуються принципу радикальної чесності. Чесність перед самим собою і в переговорах – це джерело розвитку і щирості в майбутніх стосунках з людьми для загального зростання. Наведу приклад, у нас зараз 3000 дуже крутих користувачів, які нас уже вибрали. Природно, що в саппорт приходять щодня листи з проханням щодо консультацій і пропозиціями щодо співпраці, і всі люди в проекті повинні вміти спілкуватися якісно. Повідомлення розподіляються серед менеджерів порівну, а не щоб «покарати» когось одного.

Команди, які здатні розвивати бізнес замість власника (або разом з ним), – найбільш перспективні. Хоча формальних нарад у нас в проекті немає, комунікації вибудовані щодня. До Deadline були спроби втілити аналогічні ідеї з пошуку експертів для медіа в Україні, але вони всі були схожі на концепцію «закритих клубів» від різних громадських об'єднань, і через 2-3 прес-релізи в пресі загасали. Ми в команді вирішили, що зможемо поговорити з кожною редакцією, з кожним агентством і кожною прес-службою України. На сьогодні у нас за 12 місяців зібралася величезна база інформації: найбільш тіньові контакти ЗМІ і «важкодоступні» експерти.

З нового року буде відкрито ще кілька вакансій. У 2018 році я так і не знайшла повноцінного сильного піар-керівника для комерційних проектів в Україні та переговорів у Deadline.

- Насправді ви допомагаєте будувати особистий бренд кожному користувачеві за рахунок додаткового безкоштовного SEO-прокачування заголовків. Які тренди в побудові HR-бренда в 2019-2021 рр. здаються найбільш яскравими?

Передавати потрібні повідомлення в пресу не так просто, як здається. Сьогодні ми працюємо над зміцненням продукту на медіа-ринку України. Я б хотіла до кінця 2019 року довести загальний GRP показник до 5 млн прочитань, в 2018 році – вийшов приблизно 1 млн (50% за рахунок власного контенту і 50% за рахунок роботи з іншими медіа). Це дуже надихає на нові експерименти.

Наша колега Анастасія Локшинська (HR Business Partner) з digital-агентства Facility згодна, що глобально тренди HR спрямовані на оптимізацію процесів – рішення поставлених цілей максимально ефективно за мінімальну кількість часу. Бізнесу завжди буде цікавіше результат, ніж процес заради процесу. Інтеграція HR у digital, що досягла, здавалося б, піку в поточному році, не піде на спад, а тільки набирає обертів для максимального просування HR-бренда. У тому числі і для оптимізації рутинних HR-процесів: віртуальний рекрутер, чат-боти для найму персоналу, соцмережі і гейміфікація – не віддалене майбутнє, а навіть дуже реальне сьогодення.

Глобально ринок України стиснувся, таланти виїжджають. Кадровики залишаються, але працюють з лінійним персоналом. Так, згідно з результатами опитування hh.ua, у 92% респондентів є бажання попрацювати за кордоном.

- Які основні проблеми у піарників є зараз у бізнесі? Кажуть, що 80% журналістів шукають «зраду», і з ними просто не цікаво спілкуватися.

Люди ненавидять не абстрактні ЗМІ, а конкретних журналістів. Завдання журналіста – шукати бомбу для сенсації. Для штатного піарника, який звик писати чиновницькою мовою, працювати у нас навряд чи вийде. Хоча прес-релізи від державних службовців дуже популярні і їх читають всі наші 1500 журналістів, навіть в Укрінформі і в Hromadske тощо.

Фахівців, так, не вистачає. У листопаді один відомий коуч (20+ років досвіду роботи як консультант) запропонував ще більш відомій мережевій компанії сегмента drogerie (понад 700 магазинів у всіх областях України) поспілкуватися з приводу піару in-house. Я була присутня. Суть роботи штатного піарника в Україні – пояснювати правду через ЗМІ з позиції компанії. 80% роботи піарника в ритейлі зводиться зараз до того, щоб «гасити» пожежі з найманими групами ботів про те, «чому у Львові продають на полицях товар російського походження». Найманому боту взагалі складно пояснити, що таке складський залишок, домовленості про збут (упаковка або обсяг продажів), він відволікається на похмурі заголовки про етнічні розмежування, йому платять – він строчить щоденні меседжі в Фейсбуці про те, що йому не так. А найманий піарник в офісі приходить на збори вранці, звіт паперовий поки не готовий, а всі в офісі вже обговорюють скандал чергового соціального журналіста з соціальної мережі з 120 замовними репостами на 500 грн вартістю. Директор кричить, всі сміються. А насправді будь-якому українському ритейлу має сенс почати працювати з новими асортиментними матрицями. Якщо подібна ситуація сталася – це вже само собою є провалом, і піарник тут ні при чому, і Deadline тут не допоможе, а от спрацювати на випередження в тему запиту у нас на майданчику – можна.

Від політолога Романа Соломонюка в продовження ще два захоплюючих лайфхаки:

● «Наша компанія пропонує комплексну стратегію»

● «Індивідуальний підхід до клієнта»

- Проект щодо створення HR-бренда або комунікації з аудиторією: з чого варто почати?

Журналісти працюють з найшвидшими і нестандартними. Якщо повноцінно відповідати 1 раз на день журналісту, то через 10 днів можна отримати 10 публікацій у газетах і претендувати на передрук найбільш успішних думок. Хоча насправді, щоб отримати 10 статей в ЗМІ, потрібно поспілкуватися з 17-25 журналістами.

- У чому полягає місія Deadline у контексті побудови HR-бренда компаній? Виділити і просунути успішні практики?

Не лише це, а також демонстрація експертизи людей, у яких немає великих грошей на самопросування зараз, але буде через 2-3 роки (якщо вони продовжать розвиватися). Якщо в 2019-2025 році справи підуть так само добре, ми зможемо, наприклад, запропонувати 8000-10000 користувачів персональні сайти за кілька сотень гривень, на підставі тієї інформації, яка буде до того моменту в їхніх «Особистих кабінетах». Їм не доведеться займатися технічними особливостями і рутиною з хостерами і програмістами. Сайти будуть зберігатися на піддоменах, наприклад, www.podolskaya.deadline.com.ua, і відображати статті в медіа, в яких людина дійсно брала участь, й іншу корисну інформацію. Зараз в «Особистому кабінеті» можна побачити кількість відправлених і прийнятих журналістом пітчів. Це допоможе вийти в ТОП пошуку експерту і його «меседжам», оскільки конкурувати з великими інформаційними сайтами у видачі гугла нестандартної інформації не вийде. Є колосальні перспективи для цього і знання, як це реалізувати. Кожен у чомусь експерт, і сьогоднішні запити на коментарі від журналістів – це завтрашнє медіа-поле країни. Якщо журналісти будуть питати щось цікаве і корисне щоразу, можете собі уявити, яким буде корисний ефект. До речі, в сусідній країні у Кості Бочарського за 2018 рік вдалося наростити обсяг запитів у два рази, так що в один день відкрито мінімум 120 карток від журналістів. На словах усе красиво, але чи здатні українські журналісти і їхні керівники на ділі наблизитися до результатів інших країн, – покаже час.

Вакансии дня

Комментарии